Український аграрний сектор відіграє ключову роль у національній економіці, забезпечуючи близько 60% експорту та щорічно приносячи 22–24 млрд доларів валютної виручки. Проте війна, збитковість виробництва деяких зернових культур та брак обігових коштів суттєво обмежують здатність господарств інвестувати в модернізацію. У цих умовах процес євроінтеграції потребує особливого підходу, який враховує реальні можливості українських виробників.

За словами заступника голови Всеукраїнської аграрної ради (ВАР) Дениса Марчука, українські аграрії підтримують вступ до Європейського Союзу, але очікують на отримання рівних умов з європейськими колегами. Позиція ВАР полягає в тому, що перехідний період тривалістю 10 років має розпочатися з моменту набуття Україною членства в ЄС. За цей час можна буде поступово імплементувати європейські норми та змінити технології виробництва.

«Українські аграрії підтримують вступ до Європейського Союзу, але мають отримати ті самі умови та можливості, які мають європейські виробники. Позиція ВАР полягає в тому, що перехідний період тривалістю 10 років повинен розпочатися саме з моменту вступу України до ЄС. За цей час ми зможемо поступово імплементувати європейські норми, змінити технології виробництва. Водночас українські виробники повинні мати доступ до пільгового кредитування, фінансових інструментів ЄС та підтримки в межах Спільної аграрної політики, зокрема виплат на гектар. Вимагати виконання дороговартісних директив ще до набуття членства, не надаючи відповідних фінансових можливостей, означає ставити українських фермерів у нерівні умови», — наголосив Денис Марчук.

Одним із найсерйозніших викликів є адаптація до європейських вимог щодо засобів захисту рослин. За оцінками заступника голови ВАР, обмеження використання близько 100 діючих речовин може коштувати українському агросектору від 2,5 до 4 млрд євро. Додаткових інвестицій також потребуватимуть тваринництво та переробна галузь.

ВАР активно працює над захистом інтересів українських аграріїв у процесі євроінтеграції. Представники асоціації беруть участь в обговореннях на рівні європейських інституцій та співпрацюють з аграрними асоціаціями Польщі, Франції, Італії, Іспанії та Німеччини. Мета цієї роботи — подолати упередження щодо української агропродукції.

Ключові виклики для українського агросектору в процесі євроінтеграції

• Адаптація до європейських вимог щодо засобів захисту рослин: обмеження близько 100 діючих речовин може коштувати від 2,5 до 4 млрд євро.
• Необхідність додаткових інвестицій у тваринництво та переробку.
• Збереження доступу до ринку ЄС для української пшениці, м’яса птиці, цукру, яєць, меду та ягід, на які діють торговельні обмеження.
• Потреба в пільговому кредитуванні, фінансових інструментах ЄС та підтримці в межах Спільної аграрної політики, зокрема виплат на гектар.

Важливим питанням залишається доступ до ринку ЄС для української пшениці, м’яса птиці, цукру, яєць, меду та ягід, на які діють торговельні обмеження.

«Європейський ринок надзвичайно важливий для України, адже щороку ми експортуємо туди аграрної продукції приблизно на 11 млрд доларів. Але якщо виконання нових вимог призведе до різкого зростання собівартості, ми ризикуємо втратити конкурентоспроможність не лише в ЄС, а й на ринках Африки, Азії та Близького Сходу. Тому адаптація повинна супроводжуватися, як вже йшлося, реальною фінансовою підтримкою та зрозумілими перспективами доступу до європейського ринку. Ми відстоюємо такі умови євроінтеграції, за яких Україна стане сильним аграрним партнером ЄС», — підкреслив Денис Марчук.

Таким чином, євроінтеграція українського агросектору потребує виваженого підходу, який поєднує поступову адаптацію до європейських стандартів із фінансовою підтримкою та збереженням конкурентоспроможності на міжнародних ринках.